ВІТАЮ!

          Вітаю Вас з величним і світлим святом Благовіщення та щиро бажаю, щоб щастя та добро ніколи не полишало Ваші оселі . Я хочу, щоб кожний куточок нашої країни, кожна родина, кожна людина у цей день відчули радість, тепло та затишок. Нехай кожен з нас цього дня зробить бодай одну добру справу, допоможе ближньому, посміхнеться незнайомому, побажає добра друзям. І тоді весь наш світ стане хоч трохи світлішим, радіснішим та щасливим.

Це моя Україна

Ось так треба любити Україну!!!!

Зустріч птахів

Участь у Всеукраїнському конкурсі дитячої творчості "День птахів"

В начале марта с первыми лучиками тепла, когда цветы – первоцветы припорошены инеем, начинается весенняя миграция птиц. Каждый год они приносят на крыльях долгожданную весну. С каждым днем количество мигрирующих птиц увеличивается. «Приодевшись» в красивые брачные наряды, птицы спешат в родные края. Более интенсивные миграции начинаются в апреле, когда световой день удлиняется. Именно в это время отмечается День птиц.

            Недавно  в школе – интернате №1 для  детей с ДЦП прошел ежегодный апрельский праздник «День птиц». Его проводили с целью расширения знаний учащихся о птицах, развития творческих способностей, привлечения к охране птиц путем изготовления кормушек и скворечников, воспитания любви и бережного отношения к окружающему миру.  На протяжении декабря – февраля наши ученики под руководством учителя трудового обучения  (Воробьёв А. С.) изготовили 12 кормушек для птиц, зимующих на территории Запорожской области. Ребята с огромным удовольствием и интересом выполняли задания педагога: работали с различным материалом для их изготовления, выпиливали интересные формы кормушек, помогали друг другу в их изготовлении.

Пташине новосілля

У школі - інтернаті №1 іде робота над  "будиночками" для крилатих вісників весни. Фоторепортаж:

Готуємо зміну на паролімпіаду!!!

У спортивному клубі "Спартак" пройшли змагання серед інвалідів. Запорізька школа - інтернат №1 представляла команду у складі 14 вихованців 4 -11 класів.
 

СВЯТА!!!

До 200 - річчя 

У школі - інтернаті оголошена декада української мови та літератури, присвячена 200– річчю з дня народження Т.Г.Шевченка

План проведення декади

12.03—Свято «Наш Шевченко»;

13.03—Конкурс малюнків, оформлення інформаційних стендів;

14.03—Тематичні диктанти; Вікторина для 5а, 7б, 8б, 10б класів;

17.03—Виставка поробок моя барвиста Україна”;

18.03—Перегляд фільмів про Т.Г.Шевченка;

19.03—Бібліотечна виставка, бібліотечні уроки;

20.03—Уроки з використання Шевченкового життєпису;

21.03—Підсумки декади.

Деякі факти з життя Тараса Шевченка

За матеріалами Інтернету Риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам:Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе. По смерті батьків Тарас деякий час був “школярем-попихачем” у дяка І. Богорського. Вже в шкільні роки у нього проявилися здібності до малювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у сусідніх селах учител малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця. Уже в дитинстві він відчув на собі, що таке кріпацтво, сваволя поміщиків, знущання сильного над слабким, голод, сирітство й виснажлива праця. Літературний геній Кобзаря розвинувся дуже рано. У доробку 25-річного Т. Шевченка вже були поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку - «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Шевченко написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...» - програмний вірш «Кобзаря». Показово, що найперші його поезії не поступалися досконалістю наступним творам. Коли вийшла перша збірка «Кобзаря» Шевченкові було лише 26 років. Перша збірка Шевченка — “Кобзар” стала подією величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка — Нащо мені чорні брови”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), усе ж він засвідчив, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Такої непідробної природності, щирого ліризму й художньої майстерності українська поезія ще не знала. Пізніше І. Франко писав: “Поява Шевченкового “Кобзаря” 1840 р. в Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою післ “Енеїди” Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову”. Враження, яке справив “Кобзар”, підсилилося, коли наступного року вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана в 1839-1841 рр.). Твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами. Величезна роль у самовизначенні Шевченка як художника належала Петербургу, місту, в якому він провів у цілому 17 років свого життя. Тарас ночами ходив у Літній сад малювати із статуй і мріяти про волю, а в свята милувалися великими творами живопису в залах Ермітажу. На той час він уже досить вдало малював портрети аквареллю. 25 квітня 1838 року в домі K. Брюллова сам Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасу Шевченку відпускну. З цього ж першого дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними медалями. Т.Г.Шевченко — основоположник нової української літератури. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності. Творчо перетопивши в собі численні історичні, фольклорні, літературні джерела кількох слов'янських літератур, він далеко відривається від попередників міццю поетичного таланту, відчуттям органічної спорідненості з козацтвом та гайдамацтвом, побратимства з ним. Історичні поезії Шевченка пройняті волелюбними мотивами й надихані сучасністю. Вони мали збудити національну й соціальну самосвідомість українців, протиставити їхній громадянській пасивності героїчну боротьбу предків за волю. Шевченко вперше виступив як суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. До Шевченка в українській літературі було дозволено критикувати лише окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. У творах же Шевченка постає новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу. Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін. Твори Т. Шевченка справили сильне враження фактично на кожного, хто з ними ознайомлювався. Друкованих книжок не вистачало, і твори Т. Шевченка починають копіювати, переписувати. Такі списки, повні й вибіркові, поширюються в численних примірниках не тільки на Україні, а потрапляють і в Білорусію, і на Кавказ, перетинають кордони, їх пересилають у Варшаву, Прагу... Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського, використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але таке використання було ще обмеженим. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів. Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова. Майже всі рецензенти визнавали поетичний талант Шевченка, хоча деякі консерватори докоряли, що він пише українською мовою — “небувалою”, “гібридським діалектом”. Вихід із друку “Кобзаря” й поеми “Гайдамаки” спричинилися до пожвавленого обговорення в пресі питання про право на існування української (“малоросійської”) мови, яку більшість рецензентів визнавали тільки за діалект російської.Шевченко гостро полемізував з ними, вважаючи за необхідне показати, що він пише українською мовою з принципових міркувань, а не через незнання російської. Творчість була для Т.Шевченка не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. 5 квітня за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. Було вирішено «Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений». Затверджуючи це рішення III відділу, Микола І власноручно збоку написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать». Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. За доносом одного з офіцерів-«землячків», поета відправили в одну з рот у віддалене Новопетровське укріплення, розташоване на півострові Мангишлак, під якнайсуворіший нагляд. Настали найтяжчі часи Шевченкового заслання, період найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть листовні зв'язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки. За день до своєї смерті в розмові з другом - художником Григорiєм Честахiвським Шевченко висловив бажання, щоб поховали його в Каневi. У квiтнi 1861 року царський уряд нарештi дозволив перевезти домовину з прахом Шевченка на Україну. Процесія рушила через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках - до Канева, де мрiяв оселитися поет i дожити свого Богом визначеного вiку. Перевезення домовини тривало 14 дiб. З Києва до Канева домовину перевозили на пароплавi. Веснянi води близько пiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкому острiвцi за 200-300 м вiд твердого берега, а жоден з рибальських човнiв не мiг витримати ваги домовини. Не можна було i перенести домовину на руках бродом. Тодi запрягли двi пари волiв у козацького воза i по мiлкому перевезли труну на суху землю. Багатолюдним ходом рушили до собору мешканцi мiста, передмiсть та навколишнiх сiл. У соборi домовину поета залишили до ранку, а поетовi родичi пiдшукали мiсце для могили на Чернечiй горi. Яму викопали неподалiк днiпрового схилу, а солдати-муляри з канiвського гарнiзону змурували склеп. Протоiєрей канiвського собору Гнат Мацкевич вiдслужив Заупокiйну Лiтургiю i виголосив надгробне слово, яке завершувалось так: "Благовiй же до граду нашого, Україно: в нас покоїться прах Тараса Шевченка! Тут, на однiй з найвищих гiр Днiпрових, як на горi Голгофi, подiбно Хресту Господньому, водрузиться хрест, що його бачитимуть i по цю, i по ту сторону Днiпра". Вiд собору похоронна процесiя прямувала через гори i лiс, а юнаки i дiвчата самотужки везли важкого воза - з великої шаноби до Тараса. Бiля могили зiбралось кiлька тисяч люду. Похорон тривав до вечора. Художник Г.Честахiвський пiсля похорону Т.Шевченка залишився в Каневi i вирiшив насипати над прахом поета високу могилу. Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi пеленами, хустинами, торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. На могилi встановили великий дубовий хрест. Похорон Шевченка вiдбувався саме в тi днi, коли цар "дарував" крiпакам волю. З часу перпоховання поета на Чернечiй горi слова Шевченко i Канiв в уявi мiльйонiв людей стали нерозривними. Але Росiйська iмперiя не визнавала нацiональних святинь народiв, якi входили до її складу. Убогiсть i занедбанiсть Тарасової могили западали в очi кожному i смутком лягали на душу свідомим українцям. Однак до цього священного мiсця не заростали травою стежки. Влiтку 1882 року росiйський письменник М.С.Лєсков, завiтавши в Канiв, писав: "Могилу вiдвiдують постiйно i те, що вона дуже обсипалась, сталося саме тому, що її не забуто...". Упродовж десятиліть могила не мала навіть сходів. Люди, які приходили, забиралися на Чернечу гору із величезними зусиллям. Маловідомим фактом є те, що перші сходи на гору побудовано за розпорядженням Симона Петлюри. Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам'ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім'я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім'я присвоєно навчальним закладам і науковим уста¬новам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам. Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касіян, І. Драч, Л. Но-виченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, в багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря». Творчість великого сина України має світове значення. Лише кілька висловлювань з цього приводу: «Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури» (Луначарський); «Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина); «Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Камілар, Румунія); «Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Хікмет, Туреччина); «Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі» (Якубець, Польща). Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо. Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому “Кобзар” і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, котрий своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

СВЯТКУЄМО  РАЗОМ!!!

Теплий промінь березневий

Розбудив дзвінку весну.

Ароматом квітів перших

День святковий огорнув.

Він вітання наші щирі

Передасть всім дамам милим,

Щоб жили в добрі і мирі

Щоб здійснились їхні мрії,

Щоб коханими були,

Щоб у радості цвіли.

Учні школи - інтернату привітали усіх жінок зі святом і подарували чудовий концерт.

ГОТУЄМО СВЯТКОВІ ПРИВІТАННЯ

У школі - інтернаті відбувся майстер - клас із виготовлення вітальних листівок до 8 Березня. Вихователі і діти із задоволенням вчилися виготовляти листівки.

Прощена неділя

Прощена неділя — останній день Масляної і остання неділя перед Великим постом. У цей день, стоячи на літургії, парафіяни слухають біблійні читання про піст, прощення гріхів і небесних скарби. Православні просять один в одного пробачення і вступають в пост з чистою душею і серцем.Така традиція прийшла до нас від єгипетських ченців, які перейняли її у перших християн. В ті часи, згідно з церковним статутом, прощення просили на кінець кожного дня. Напередодні Великого посту, єгипетські подвижники йшли на 40 днів у пустелю, підносити молитву на самоті. Багато гинули там від лап хижаків і, пам'ятаючи про це, просили вибачення один в одного загодя.

В Україні, так само як і в Росії, здавна існують неповторні традиції та обряди пов'язані з Прощеною неділею. У цей день православні (в основному жінки) ходили на кладовище, до могил родичів. Йшли невеликими групами, зберігаючи мовчання, просити у покійних вибачення за минулі образи. У кожної могили відбивали 3 поклону і клали на горбок поминальні частування. Заміжні жінки, в той день, до 4 годин дня, тричі об'їжджали навколо села, закривши голови хустками. Такий обряд обіцяв хороший врожай льону в майбутньому. Молодятам у Прощену неділю належало об'їхати родичів і подарувати їм подарунки (пряники, мило та ін), а молоді батьки їздили до кумів дарувати подарунки взамін на зубок новонародженого і ризки. Після закінчення церковної служби, покладено було роздавати милостиню, прохаючи при цьому прощення.

У наш час, православні йдуть до храму і слухають там Божому слову про зловживання Адамом і Євою дарами свободи і ввірених себе в рабство, про порятунок з гріха, що приніс Христос, про необхідність прощення зі всією волею і вірою. Церква наставляє віруючих про правила поведінки під час затяжного Великого посту, необхідності покаятися і, подаючи приклад, священики першими просять вибачення у пастви.

І нехай зараз багато традицій вже загублені, але залишається головне для православного християнина — очистити душу за вільні і невільні образи.

Про що ми думаємо в Прощена неділя, або Чи легко попросити вибачення?

Категорія: Психологія

Останній день Масляної - остання неділя перед наступаючим Великим постом. Здавна в цей день і старий, і малий, і цар, і останній жебрак просять один в одного прощення за образи вільні і невільні. Цей день і понині називається Прощена неділя.

У Прощена неділя православні згадують праотця вигнання Адама з раю.

Тому ще Прощена воскресіння називається "адамове вигнанням з Раю". Вважається, що цей скорботний подія - джерело всіх наших мирських бід. Причина вигнання Адама - гріх, здійснений прабатьками, який зловживав даром свободи волі і що порушили божественну заповідь послуху.

У храмах в цей день відбувається особливий чин прощення, коли священнослужителі та прихожани взаємно просить один в одного прощення, щоб вступити у Великий піст з чистою душею, примирившись з усіма ближніми.

Чин прощення з'явився в Єгипті. Перед настанням Великого посту ченці розходилися по пустелі на сорок днів. Деякі з них вже не поверталися - гинули в пустелі. Тому, розходячись, щоб зустрітися тільки на Великдень, ченці просили один в одного прощення за всі образи, як перед смертю. І, звичайно, самі від душі прощали всіх. Кожен розумів, що їх зустріч може стати останньою. Для того й існував чин прощення - щоб бути примирення та прощення з усіма.

З часом ця традиція перейшла в богослужіння всієї Церкви. У дореволюційній Росії, наприклад, існував звичай царя просити вибачення у своїх підданих. З цією метою цар об'їжджав війська, просив вибачення у солдатів, відвідував монастирі.

Масляна прийшла у гості!

Масляна - останній перед Великим постом тиждень - популярне народне свято, що дійшло до наших днів ще з язичницьких часів.

Протягом Масляної проводились різноманітні обряди, гостини, гуляння. Молодь, приміром, в складчину влаштовувала вечорниці, де під час гулянь "для науки" прив'язували колодки-поліна тим парубкам і дівчатам, які не одружилися в попередні м'ясниці (період від Водохреща до Масляної). Щоб відкупитись від молодіжної громади, "винуватці" ставили могорич. За іншим звичаєм, у понеділок Масниці заміжні жінки ходили по домівках та прив'язували "колодки" тим матерям, котрі не поодружували своїх дітей (звісно, тих, котрі вже були "на порі") впродовж останніх м'ясниць.

Свято Масляни завітало і в гості і до вихованців Запорізької школи - інтернату №1. Танці, ігри, змагання, хороводи, пісні, млинці, загадування бажань - все було на цьому святі.

Участь у Всеукраїнському конкурсі  дитячої творчості

 "День птахів".

Вихованці нашої школи під керівництвом керівника гуртка Воробйова Олександра Станіславовича звяли участь у конкурсі в номінації "Практична". Вони виготовили для пташок годівнички і приступили до виготовлення пташиних будиночків.

Вітаємо!

Заступника директора з навчально - виховної роботи 

Комісарову Людмилу Федорівну 

із Днем народження!!!

Бажаємо миру і світлої долі,
Запалу, енергії, сили доволі.
Творчого вогнику, віри й наснаги,
Щедрості серця, людської поваги.
На довгих стежках Вашої ниви
Будьте завжди Ви здорові й щасливі!

Свято завітало у гості!

29 січня до дітей завітали пірати, які привітали іменинників.

 В січні місяці школа  вітала 

Гарбуз Анастасію

Ніконова Олега

Авдошина Івана

Гордієнко Віолету

Куніцу Руслана

Портей Любов

Шамрай Олександра

Первухіна Сергія

 з Днем народження!!!

З днем народження щиро Вас вітаємо, 
Лантух радості бажаємо. 
Будьте дужі і проворні, 
По-козацькому моторні, 
З хлібом щедрим на столі, 
З добрим словом у душі!

Вітаємо!

З Днем народження директора 

Ярову Любов Дмитрівну!

Кожен день, як подвиг,

Кожен рік - вершина

Посилай Вам, Боже, 

Мужності і сили.

Щедрої Вам долі,

Щирих друзів поряд.

Радості і щастя,

І для мрій простору!

                                                      ПОЗДРАВЛЯЕМ!

Иванову Маргариту Яковлевну!

                                          Пусть в этот праздник будут рядом с Вами
                                          Все те, с кем жизнь приятней и теплей,
                                          И добрыми, душевными словами
                                         Украсят ваш прекрасный Юбилей!
                                         Ведь 45 – пора больших свершений!
                                         Пусть вдохновенье, и души полет,
                                         И много светлых, радостных мгновений
                                        Вам каждый новый день преподнесет!

За повідомленням Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької обласної державної адміністрації з 1 січня 2014 р. по 30 квітня 2014 р. Київський еколого-культурний центр спільно з Всеукраїнською екологічною організацією "Жива планета" проводять Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «День птахів».

Мета конкурсу – привернути увагу школярів до охорони птахів, навчити навичкам майстрування гніздівель для птахів, відродження дитячого свята «День птахів».

19 січня - Свято Водохреща

      Водохреща — останнє з зимових свят, які називають Святками. Цього дня православні всього світу запасаються святою водою. Напередодні, у водохресний святий вечір, священнослужителі у храмах освячують воду.
Господар дому з усією сім'єю надпиває кілька ковтків води із принесеної посудини, а потім бере з-за ікони священну вербу й кропить святою водою увесь дім, прибудови та все майно, щоб уберегтися від біди, напасті та від злого ока. Після здійснення всіх цих обрядів свята вода звичайно ставиться до образів, оскільки не лише має цілющу силу, але й, за повір'ями, не псується.
     Саме в цей день найкраще приймати обряд Хрещення. Вважається, що цього дня звичайна вода перетворюється у води священної ріки Йордан. Той, хто викупався, змиває з себе всі гріхи. 
       За повір'ями, у ніч перед Водохрещем можна сміливо загадувати будь-яке бажання, тому що в цей час небо нібито відкривається, перетворюючись у браму, яка веде до Господа. За народною прикметою, якщо цієї ночі яскраві зорі, то урожай хліба буде хорошим.

Новорічний серпантин!

Наприкінці грудня пройшло чудове новорічне свято "Новорічний серпантин". До нас завітали у гості Маша та ведмідь, які  привітали учнів 1-5 класів із Новорічними святами та допомогли дітям зустрітись із Дідом Морозом та Снігуронькою!  Малюки підготували віршики та пісні, водили хоровод навколо ялинки і отримали подарунки за найцікавіші і яскраві новорічні костюми.

Піратська вечірка!

     Старшокласники нашого інтернату були запрошені на піратську вечірку. Щоб потрапити на вечірку і знайти скриню із скарбами, пірати мали пройти випробування. Конкурси, аніматорські пісні, вірші, змагання... і завітне бажання було здійснено!

З Новим 2014 роком!

Хай же рік Новий крилатий

 Принесе вам щастя в хату, 

Щоб здоров’я вирувало

 І ніколи не кульгало. 

Щоб у мирі вам жилося

 Все задумане збулося.